Виникнення українського козацтва та Запорозької Січі

українське козацтвоПерші відомі історикам згадки про українське козацтво сягають кінця XV ст. (1489, 1492 рр.). Проте окремі елементи та прояви козацтва в нашій історії мають давніші корені. Вважають, що попередником козацтва стало слов’янське населення басейнів нижньої течії річок Дніпра, Південного Бугу і Дністра (літописні «бродники», берладники), яке провадило господарську діяльність у цих регіонах і мало демократичну військову організацію.

Як суспільно-політичне явище козацтво у своєму розвитку проминуло декілька етапів. Найбільш імовірною з-поміж низки версій щодо виникнення українського козацтва є та, що показує в часі джерела його формування.

До середини XVI ст. українське козацтво розвивалося як військово-промисловий стан. Козаками в тодішній Україні називали уходників – мешканців порубіжних із Диким Полем міст і сіл. Вони у необжитих степах південного порубіжжя, тодішнього українського етнічного розселення, розвивали уходні промисли (мисливство, рибальство). За цими заняттями закріпилася назва «козакування». Поступово пориваючи зв’язки з феодалами і феодальною владою, уходники створювали громади, які надалі ставали козацькими. Цьому сприяли екстремальні умови життя на великому кордоні між степовою та осідлою цивілізаціями, які від самого початку підштовхували їх до організації, створення об’єднаного спільною метою первинного осередку, здатного до саморозвитку і вдосконалення. Таким осередком спершу став загін-ватага, очолюваний найбільш впливовою особою – отаманом.

U6HQkkp2UvY

Дошкульність татарських нападів, від яких потерпали південноукраїнські міста, змушувала козаків у відповідь здійснювати свої походи на татар, у яких брали участь, а часто й очолювали їх, представники місцевої адміністрації. Зокрема, це були старости південноукраїнських повітів Остафій Дашкевич, Предслав Лянцкоронський, Семен Пронський. Окремі з них узагалі відмовлялися від цивільної служби, як, наприклад, Дмитро Вишневецький, і цілком віддавалися козакуванню й охороні порубіжжя від татар. Отже, на початку свого існування українське козацтво виконувало подвійну функцію: колонізації необжитих земель і захисту порубіжжя від татар.

Від другої половини XVI ст. соціальна база формування козацтва розширювалася. Нову хвилю у процесі формування українського козацтва становили представники шляхти – боярська верства та слуги. Це пов’язувалося з процесами консолідації панівних верств Великого князівства Литовського, яка супроводжувалася ліквідацією різних ступенів ієрархії, що існувала між ними, та ревізією прав на шляхетство. У процесі реорганізації військової справи приватне володіння втрачало свій колишній характер. Підставою для визнання шляхетських прав ставало не відбування військової служби, а наявність документально підтвердженої власності на землю. Якщо для магнатів, князів і земян (власників невеликих земельних угідь, за володіння якими вони відбували державну, себто військову, службу) ця обставина не створювала особливих проблем, то перед боярами вони постали з усією гостротою. Переважна їх більшість володіла землею за звичаєвим правом, тому лише небагатьом поталанило довести своє шляхетне походження пред’явленням жалуваних грамот на землеволодіння. Усі інші представники цього стану переводилися до розряду державних селян. Отже, військово-служиле боярство, зосереджене на українсько-татарському кордоні (Південна Київщина та Брацлавщина) було позбавлене колишніх привілеїв і поставлене в умови рядового стану. Це сприяло злиттю цієї частини боярства з близьким йому за духом козацтвом, і вже під новим ім’ям воно стало вимагати відновлення своїх колишніх лицарських прав. Боярсько-шляхетський елемент відтепер почав визначати суспільне обличчя козацтва. Під його впливом відбулося перетворення козацтва з аморфної прикордонної війського-промислової громади у суспільний стан, який створив свої державні структури та збройні сили (Запорозьку Січ), перебрав традиції української державності, збереження (розвиток) духовних надбань та ідею національного визволення українського народу від колоніального гніту Речі Посполитої.

українське козацтвоВід кінця XVI ст. основним джерелом зростання козацької верстви стало селянство та міщанство давно обжитих українських земель (Галичини, Поділля, Волині, Полісся). Це зумовлювалося кількома моментами. По-перше, запровадженням кріпосного права і посиленням там кріпацтва. Ці процеси супроводжувалися обмеженням та ліквідацією селянського громадівського самоврядування: «волочна поміра» (1557 р.) ліквідовувала селянську громаду і запроваджувала панщину як основну форму використання праці селянства; копний суд замінювався вотчинним судом феодала; нарешті – повне закріпачення селян (1588 р.). По-друге, посиленням експансії католицизму, зокрема після Брестської унії (1596 р.). Як наслідок, в останній чверті XVI – на початку XVII ст. втечі селян та міської бідноти у необжиті й незаселені території Середнього Подніпров’я, Побужжя та Запоріжжя як форми соціального протесту переростали у масове переселення.

Помітний вплив на формування козацької верстви справили заходи, вжиті урядом Речі Посполитої для колонізації Подніпров’я та Лівобережжя. Щоб залучити на свої землі нових поселенців, феодали попервах установлювали для них пільги – звільняли від будь-яких повинностей на 5-15 і більше років. Утім, приставши на такі умови, недавні втікачі, що називали себе козаками, нерідко завчасно, до завершення строку «слобод», відходили на нові місця проживання – у південні й південно-східні райони, за Дніпрові пороги. Значна частина люду, оселяючись на «слободах» та оголошуючи себе «козаками», взагалі відмовлялася визнавати над собою владу старост. У козацтві селян і міську бідноту приваблювало право власності на землю та свобода від експлуатації, насамперед, — кріпацтва.

tnIIAcc-EEE

Другою основною причиною виникнення козацтва була турецько-татарська агресія, яка в середньовіччі плюндрувала міста й села України, забираючи в неволю десятки тисяч людей. Напади кримських татар заради ясиру, що стали їхнім основним заняттям від останньої чверті XV ст., загрожували фізичному існуванню українського народу. За підрахунками дослідників, від часу утворення Кримського ханства (1449 р.) і до кінця XV ст. на українські землі було вчинено не менше 41 нападу, окремі з яких мали характер великих військових походів. Як наслідок, були повністю або частково спустошені міста, цілі регіони, захоплено в полон близько 220 тис. осіб (загальна чисельність населення українських земель становила 3,7 млн. чоловік). У XVI ст. джерела зафіксували щонайменше 69 нападів протягом 63 років. Демографічні втрати склали 353 тис. осіб. У першій половині XVII ст. втрати українського населення внаслідок нападів кочівників становили 300 тис. осіб.

Насамперед самооборона від татарських нападів, а ширше – захист «волості» від татаро-турецької агресії, а також потреба в організації козацтва зі зростанням його чисельності привели в середині XVI ст. до виникнення в пониззі Дніпра Запорозької Січі. Вона постала як специфічне соціальне утворення, що поєднувало в собі риси військової спільноти, політичного та соціального інститутів, і стала потужним імпульсом формування самосвідомості українського козацтва, утвердження його організаційної структури, а в підсумку – створення життєздатного політичного організму, який мав державотворчий потенціал. Умовно від моменту виникнення Запорізької Січі в історії козацтва розпочався етап його суспільно-політичної консолідації, а згодом – і легалізації як стану в суспільстві Речі Посполитої.

Багато хто з учених вважає, що перше укріплення було збудовано князем Дмитром Вишневецьким у середині XVI  ст. на о. Мала Хортиця. Після Хортиці Запорозьку Січ засновували ще в п’ятьох місцях середньої течії Дніпра (о-ви Томаківка та Базавлук, Микитин Ріг, річки Чортомлик і Кам’янка), а також в урочищі Олешки (1711-1734 рр.), річці Підпільній (1764-1775 рр.). Після остаточної ліквідації Запорозьку Січ перенесли в гирло Дунаю, де вона існувала під назвою Задунайської Січі або Запорозької Січі за Дунаєм.

Українське козацтво створення

Перші відомі історики згадують українські козаки досягають кінця XV століття. (1489 1492). Тим не менш, деякі елементи і відображає Козаки в нашій історії з стародавнім корінням. Вважається, що козаки були предтечею пули слов’янські групи населення в нижній течії річок Дніпро, Дністер і Південний Буг (хроніка «brovnyky» berladnici), що призвело до ділової активності в цих регіонах і менш демократичної військової організації.
Як соціально-політичного явища в його розвитку козацтва пройшов через кілька етапів. Швидше за все, різних версій походження українського козака і вказує на те, коли джерело їх походження.
В середині XVI століття. Українські козаки розвивався як військово-промислового держави. Козацтво в Україні тоді називали uhodnykiv — жителі прикордонних районів Дикого поля міст і сіл. Вони є незаселені рівнини південної межі, то українська етнічна поселення, яке було українське козацтво звернено вгадує промисли (полювання та риболовля). В ході цих зустрічей, назва прижилася, «kozakuvannya.» Поступово розрив зв’язків з феодалів і феодальної влади uhodnyky створювати спільноти, які продовжують ставати козаками. Це відбувається через екстремальні умов життя на межі степу і осілих цивілізацій, які спочатку наполягали на організації, підтримання зв’язку ті ж первинні клітини, здатні до саморозвитку і вдосконалення. Цей блок був перший блок-банда, на чолі з найвпливовішою людиною — головний. Згідно з історичними джерелами, в той час як козаки були в основному жителі Черкаської області передових, особливо українське козацтво Черкаси і Канів. Не випадково в уяві своїх сучасників, Черкаси були головним пунктом уваги козацтва. У Росії XVI століття. назва «Черкаси» навіть став загальним для всіх українських козаків.
Їдкий татарські напади, страждають від південного українського міста, змусили козаків у відповідь здійснювати свої кампанії проти татар, які брали участь в і часто вели представники місцевого самоврядування. Зокрема, він був старший за південний регіон Остаф Дашкевич, Предслав Лянцкоронський, Саймон Пронск. Деякі з них відмовилися від загальних державних послуг, таких як Дмитро Вишневецького і повністю потурав kozakuvannyu прикордонний захист від татар. Так що на початку свого існування, українські козаки служили подвійну функцію: колонізація безлюдний землі і захистити прикордоння татар.
З другої половини XVI століття. соціальна база формування козацтва розширюється. Нова хвиля в розвитку українського козацтва були представники знаті — боярської шару і співробітників. Це пов’язано з процесом консолідації правлячого класу Великого князівства Литовського, яке супроводжувалося ліквідацією різних рівнів ієрархії, які існували між ними і перегляду прав на дворянство. В ході реорганізації військової справи в особистій власності втратив свій первинний характер. Підставою для визнання людського дворянства стало не відбувати військову службу, а також наявність документованої власності на землю. Якщо магнати, принци і Ziemiany (дрібні землевласники, чиє володіння обслуговує державний військовий, служби), це не створює ніяких проблем, перш ніж вони з’явилися бояри гостро. Переважна більшість з них володіли землею за звичаєвим правом, тому що лише деякі пощастило довести його знатне походження подання документів в грунт. Всі інші члени групи були переведені в розряд державних селян. Це означає, що армія служила дворянство, сфокусований на прикордонному районі українсько-татарського (Київ, Південна Брацлавщина) не влучає колишні привілеї і умови, встановлені в поточному стані. Це сприяло об’єднати цю частину дворянства до нього в думці козаків, і має нове ім’я, воно повинно бути обов’язково відновити свої колишні права лицаря. Боярська благородний елемент тепер почали визначати суспільне обличчя козаків. Під його впливом було перетворення аморфного прикордонних військових козацьких громад в соціальному статусі, створила свої власні державні структури і збройні сили (СІЧ), взяв на традиції української державності, збереження (еволюція) духовної спадщини і ідеї національне визволення українського народу проти колоніального гніту Співдружності.
В кінці XVI століття. Основним джерелом зростання був козацькі верстви селянства і дрібної буржуазії вже давно окупували українські землі (Галичина, Podolí, Волинь, ПОЛІССЯ). Це було пов’язано з декількома моментами. По-перше, запровадження кріпосного права і феодалізму до сих пір зростає. Ці процеси супроводжуються обмеженнями і ліквідації уряду, селянської «volochna чуми» (1557) ліквідували селянську громаду і вводячи кріпацтво в якості основної форми селянства зайнятості; Dig суд замінив родову феодальну суд;

Формування українського козацтва

Навіть за часів Київської Русі захисту від зовнішньої агресії надано виключне геополітичне значення. Для цього, руські князі часто увійшли у військові і політичні союзи з різними народами і племенами, навіть ще не воювали. Це означає, що загроза монгольської навали в Росію об’єдналися з половцями. Галицька король Данило тато домовилися про спільне «хрестовому поході» проти Золотої Орди.
Науковий інтерес до українських козацтвом загартованих. У сучасній історіографії роботи слід називати Yu.Mytsyka1, Z.Kohuta, S.Plohiya 2, 3 і 4 T.Chuhliba більше.
Таким чином, з середини XV. зосередити увагу постійну небезпеку для Царства Польського, Великого князівства Литовського (яка включала українські та грунту) і Московія стає Кримське ханство.
В 1449 vydokremylosya Золотої Орди в 1479 році, він визнав васалом турецького султана. За підтримки Стамбула, кримські татари регулярно нападають на територію сусідніх країн. Основною українське козацтво здобиччю атакуючих сидячий східнослов’янських популяцій були полонені — «Ясир», що татари в Криму злам і продав до підлеглого rynkah.5
Розвиток українського козацтва відокремити історіографію. У цій доповіді лише зазначити, що турецько-татарські напади спровокували збройний опір з боку жителів і сприяло спонтанному росту козацтва, який став свого роду прикордонних карт з Криму.

Литва вирішила використовувати більш різноманітні козацькі війська для захисту південного кордону держави. На початку шістнадцятого століття. Вони були відомі Черкаський козаки, який вніс нерегулярні одиниць литовської держави. На чолі з такими видатними полководцями свого часу, як Україна князя Костянтина Острозького, мер Kamyanetskiy Лянцкоронський, Предслав, Черкаси бригадиром Остаф Дашкевича, вони зробили набіг татарські орди, які грабували прикордонні райони Литовсько-Руської держави і проводити профілактичні удари по татарських Улус або турецька фортеця в північному узбережжі Чорного моря.
Наприклад, 1528 року козаки на чолі Predslav Lyantskoronsky Ostafiya Дашкевича і здійснив поїздку до Очакова турецьке місто, де три армії розгромили татари захопили 500 коней і понад 30 тисяч. Hudoby6 голови.
У 1532 Остаф Дашкевич представлена в Сайменского спеціальний охорони кордону проекту князівства Литовського від татарської навали. У цьому проекті висловили необхідність створення в татарських поселень, один з недоступних дніпровських островів, замків і підтримки постійної охороною кілька тисяч козаків, які перешкоджали б татарам через Дніпро. Дашкевич пропонують Сайма сподобався всім учасникам, але з невідомих причин не був zdiysnena7.
Через чверть століття, ідея створення Дашкевича на рубежі мусульманського світу оборонна фортеця була втілена в життя князя Дмитра Вишневецького українського, відомого в народному епосі — Байда. У 1556 році острів Хортиця побудований земляний «сад», який згодом українське козацтво послужив прототипом Запорізької Січі козаків. З цієї причини козаки проводили безперервні напади на Krym.8
На його виступ проти татар і турків Вишневецького постійно проголошений королем Польщі і російський цар, запевняючи їх, що в той час як він знаходиться на Хортиці кримчаків не йти на війну. Король Сигізмунд Август, pohvalyayuchy Вишневецького для обслуговування стійкість і мужність свого народу, обіцяв не забути про свої подвиги, а російський цар Іван Грозний дав в січні vynahorodu9 гроші.

Кілька разів Татари намагалися знищити Січ Хортиця. У 1557 року армія 24 днів тримав замок в облозі. Результатом є те, що в якості джерела татарами «з великою ганьбою» відійшли від острова. Через рік, разом з армією в оточенні султана в січні ще більше сил. Козаки були змушені покинути в січні і піти в Cherkas.10
Кілька років Вишневецький почав будувати нові укріплення на сусідньому острові Хортиця Монастирського. А в наступному році, 4000. Він очолював козацькі війська почали кампанію в Молдові, який був захоплений турками і наказом султана Сулеймана II був страчений у Стамбулі.

Дмитро вишневецький українським козацтвом

В кінці 60-х козаків переїхав на острів в січні Томаківка, розташований в 60 км на південь від Хортиця. Туризм українське козацтво козаків на турецькій і татарської фортеці Чорного моря не слабшає. Спускаючись на своїй знаменитій човні — Чайка — дніпровський козаки в море і знищили турецькі галери. Спеціальна рекламна кампанія прийшла Запорізького Іван підкову в 1577 році в Молдові. Він переміг турецької армії лялькаря Пітер Мірча, Ясси виграв і став власником Moldaviyi11.
Москва, а потім побачили союзників козаки в боротьбі проти Криму. Після руйнування татарами першої Січі Іван Грозний навіть хотів побудувати нову фортифікації »між Хортиця і Черкасах», який буде замінений на «сад» Вишневецького.
Що стосується польської корони, після об’єднання з Литвою в єдину державну Rzeczpospolita ставлення до українське козацтво нижньої частини козаків різко змінилося. Нове керівництво українське козацтво країни був переконаний, що після смерті Дмитра Вишневецького Запоріжжя стала центром свавілля, притулком для втікачів, правопорушників і різних елементів нижчих шарів суспільства.
Незважаючи на це ставлення до козаків, в 1572 році уряд Співдружності, у відповідь на нагальну потребу зміцнення безпеки своїх кордонів і повинен був прийняти Royal Service 300 козаків.

Так як вони були включені до спеціального списку — зареєструвати це тоді стало відомо як реєстрового козацтва. Зареєстровані воювали в складі польських військ на чолі з коронного гетьмана. Вони жили в основному в прикордонних містах з їх сім’ями, отримували українське козацтво зарплату з казни і позбавляли povynnostey12 ще.

Час від часу в залежності від передбачуваних загроз, їх число збільшилося до реєстру. Найважчі часи для індексу козацької польського коливався від 5 до 8000 чоловік. Зазвичай в кінці військової кампанії почався зворотний процес — скорочення реєстру є повернення козаків в розряд звичайних селян. Часто такі політика уряду призвела до масових козацьких і селянських повстань.

Козаки на кордоні шістнадцятого та сімнадцятого століть. під керівництвом губернатора Петра Сагайдачного. Під його керівництвом, знаменитий козацький починають тури в Туреччину, «землі і води». Основна мета цих кампаній мала підірвати владу Османської імперії. У 1607 року козаки впали під тиском Очакова і Перекопу, в 1609 році — спалили передмістя Стамбула. У 1612 році козаки розгромили татарську орду в Білій Церкві, випустивши 5000 ув’язнених. У 1613 році козацькі чайки здобули блискучу перемогу в Самаррі, подолавши турецький флот в 1614 зухвалий напад на Синоп козаків і звільнення тисяч обраних представників в 1615 році — знову згорів в Стамбулі, а в 1616 році — козаки взяли найсильнішу турецьку фортецю Kafu.13

Для чисельності військ Сагайдачного козацьких збільшилася з 5 до 50000. Армія була створена в Збройних Силах України. В Європі міцніла переконаність в тому, що тільки українські козаки можуть бути подолані в Османській імперії. За Сагайдачного посланці прибувають в Іспанії, Італії, Франції, Мальтійського ордена. У 1618 гетьмана разом з усією козацькою армією увійшов до міжнародної організації «Ліга християнської міліції» — в якому викладені подолати турецькі окупаційні сили на чолі з Європейським krayin14.

Пивні польсько-турецької війни в 1621 році в Польщі після поразки турецьких сил Cecora шукав підтримку козаків. Сагайдачний погодився з об’єднанням. 40000. козацьке військо попрямували до Хотина 400,000th армії султана. У кровопролитній битві турецької армії зазнав нищівної поразки. Очевидець сказав: «Якби не козаки, польська армія була б розділена на 3-4 дні Перемога відбулося тільки завдяки Богу і козаками.». 15 Битва Хотин скинули військову машину, Османська імперія, яка загрожує народам Європи і світу.

Таким чином, в XVI — першій половині XVII ст. Українських козаків був впливовим чинником у міжнародному українське козацтво житті. Армія не тільки козаки захищали українську землю і межує з Південно-Східної Європи від турецько-татарської загрози, але їх кампанії значно oslablyuvalo Османської імперії і Кримського ханства.

Українське козацтво: розвиток

Значимість дослідження. У довгій історії України важливе місце серед козаків. На основі достовірних слів яскравих і найбільш чітко визначеної В.Б. Антоновича «провідної ідеї, які показали прагнення народу», який був основою принципу демократії і рівних політичних прав для кожної людини. Ці принципи можуть бути простежені наприклад козаків в різних сферах суспільного життя. Так майстерність степах, козак, всупереч переважному феодального способу виробництва, розвитку власної економіки, заснованої на найманій праці. На глибоких історичних традицій на основі ожилі козаків іноземними загарбниками перервала державні процеси в Україні. Його важливий внесок в розвиток матеріальної культури і духовного життя людей.

І, нарешті, половина XVII століття. Козаки стали представляти світ українського етнічного походження та українського називалися «Козацький народ». Історичні джерела свідчать, що поява українського козацтва в другій половині п’ятнадцятого століття. На території так званої «Прикордонний тезу», який вже давно відокремленої європейської та азійської цивілізації. Це було цілком природно екзистенційні типологічно схожі явища — Гайдука і болгари в Валахії, Сихем в Угорщині і Трансільванії, Граничари і uskokiv південних слов’ян, козаків, татар в Кримському ханстві, донських козаків в Московії. Причини цих вільних громад походження у впливі відповідності на багато аспектів їх внутрішньої структури, соціального статусу, форм і методів, взаємовідносин з органами влади та соціальними функціями. Однак подібність українського козацтва кордону з подібними суб’єктами не знімає питання про його особливість і унікальність місця і ролі в історії країни. Він був побудований на прикордонних козаків відносно незначним період часу — протягом двох століть, а не тільки чисельно зростав і зміцнювався військову присутність, розширити свій вплив в більшості українських земель, але pidneslosya реалізації та захисту національних інтересів.

Період кінця XV — середини XVII століття. Це дуже важливо у формуванні української нації і її державності. Характерні риси цього періоду були: народження українського козацтва, його розвиток від мародерства козачим начальником в структурованому армії, а від нього — до козацьких етнічних груп в складі української нації і її домінуючим; створення першої Запорізьку (Базавлук) і Богдана Хмельницького Січ козацької держави — Війська Запорозького. Таким чином, вищевказані фактори відіграють важливу роль і привели до вибору пацієнта під час дослідження.
Об’єктом дослідження є український Козаки XV — середина XVII століття.
Об’єктом дослідження є створення і розвиток українського козацтва XV — XVII століття.
Робота, звичайно, щоб визначити, коли, де, за яких умов, перший союз козаків, як вони розвивалися в просуванні наступних двох століть.
Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання дослідження:
— Визначити умови і причини соціального класу — козаки;
— Марк генезис структура українського козацтва XV і в другій половині XVII століття.
— Перевірте сходи Січі, реєстрове козацтво в якості основних фаз розвитку верств козацьких;
— Аналіз походження та правового статусу державного статусу українського козацтва.
Практична значимість даного дослідження полягає в тому, що його матеріал може бути заснований на :. А) Вивчення історії українського козацтва XV — середини XVII; б) узагальнюючі праці з історії українського козацького періоду, дослідження студентів по цій темі.

В ході незалежної української держави можливостей в області досліджень відкрив козачі проблеми. Багато нові вітчизняні та зарубіжні наукові дослідження, які знайшли широке коло питань, пов’язаних з історією публікації козацтва століття XVI-XVIII. Проте, вона залишалася українське козацтво незмінною діаметрально протилежну оцінку цього явища — від патріотичного сприятливим без розбору vulharyzatorskyh в зразках польської і російської історіографії XIX століття. Дізнайтеся реальну картину в деякій мірі допомагає окреслити внесок козаків у розвиток українського суспільства протягом трьох століть [36, 252].

Genesis козаки були природним наслідком вікового боротьби з сидячим сільського населення кочівників в так званій «Прикордонний тезу», який відділяв європейської та азійської цивілізації. Присутність таких видів соціальних явищ в Болгарії, Угорщині, Трансільванії, Молдавії, Хорватії (Хайдук, підробці чеків, а піхоту Grenz), Крим, Московія передбачає певні закономірності вільне населення, не обмежується державними законами. Вони з’явилися в один період часу (XV-XVI ст.) І у них є багато спільного внутрішньої структури, економічної та військової окупації, соціального статусу [11, 20].

Однак подібність українських козаків подібних явищ не виключає його специфіку і унікальність місця і ролі в історії країни. Після того, як розвиток козацтва в Україні сприяла більш висока форма громадської організації — держави, формування якого грав головну роль.

Kozakuvannya аналогів на території південної пустелі, відомої з давніх часів. Серед кочове в пониззі Дніпра, Дністра і Південного Бугу в X-XII ст. Слов’янське населення житель (Brodnica, berladnici) [30, 164]. Однак наявні джерела дають підставу стверджувати, що тільки в другій половині XV століття. Прикордонники південно-uhodnyky і промисловці називалися козаками.
Тим не менш, вони не виходять за рамки їх останки не звільняються від відповідних зобов’язань. Насправді, литовські щоденні козаки були в вигляді повсякденних явищ. Чисельний її зростання і консолідація, особливо шляхом організації Січ, привернули до себе увагу влади. Крім того, половина шістнадцятого століття. і хвіст на дніпровських козаків в окрему групу людей з певним типом активності і певним чином життя.

Слово «козак» походить від тюркських мов означає — свободу, озброєну людину. У 1489 році вперше згадується в письмових джерелах українського козацтва «польської хроніки» Бєльський, який говорить кампанію Olbrakht Джона, сина польського короля Казимира IV, проти татар в східній частині спідниці, глава якої були козаки. У 1492 році, в листі від литовського великого князя Олександра на кримського хана Manhli — Гірей сказав козаки, які під час Tyahyni (сучасна Бендери Молдова) розгромив турецький корабель. Це означає, що в 80-і роки до 90-х років XV століття. Українські козаки вже існують.

Виникнення українського козацтва — історичний і об’єктивний процес. Призвело до:
 наявність барвисті степовій зонах без землі (Дике поле), з його багатими природними ресурсами, які вимагали врегулювання і економічного розвитку;
 погіршення українського народу це число втекли селян і міської бідноти на околиці польсько-литовської держави в пошуках кращого життя. Крім того, там збиралися авантюристи, злодії, авантюристи, і інші;
 умови існування, українське козацтво а також постійна загроза нападів татар була виявлена необхідність з’являтися в козацької військової організації [35, 93].
Почала простежити козаків в XV столітті. Якщо вільний край польсько-литовської держави прийшли найсміливіші і відчайдушні люди, які самі умови життя змусили військову організацію. Аудиторія була різноманітна — від фермера до олігарха — авантюрист. Вони були представлені різні національності, але більшість з них були українські. Козаки оселилися по Дніпру, верхів’їв Південного Бугу та його численних приток. Українські козаки важливою областю було місто Черкаси і Канів. Росія вже давно називають козаками Черкаси. Козак був демократичним. Козаки об’єдналися в співтовариство, всі питання вирішуються в радах, де обрані otamans та інших посадових осіб. Козаки, які були залучені в те, що, можливо, різні інструменти, придбані для життя, а це означає, що українське козацтво у них є свої власні господарства зайняті в сільському господарстві, тваринництві, різні ремесла, ремесла, торгівлі, або тільки військових, також використовують заангажованими zdobychnytstvom і інші.
В середині XVI століття. Козаки не являють собою особливу соціальну групу, організовану, але в першій половині століття стали з’являтися перші керівники і організатори українського козацтва, часто урядовці були старше. Вони організували оборону південного краю татар і козаків в регіоні була реальна військова сила. Ці посадові особи

Право створення українське козацтво

Право на політичну діяльність козаків виграв меч тільки половина XVII. Створення своєї власної держави. Важливим фактором у розвитку козацтва в другій половині XVI століття. Запорізька Січ стала бойова база татарська агресія, а потім — центр визвольного руху в Україні [31, 204].
З середини XVI. З появою Січ козаків і створення незалежної держави організації феодального суспільства козаків перейшла на новий рівень.

Перед створенням Січі призвело до складних причин. Одним з напрямків діяльності козаків були uhodnytstvo — сезонні поїздки в місця постійного промислу (далеко) в дикій природі з метою отримання українське козацтво коштів для існування. Це сприяє економічне дослідження навчання і глибше областей Дикі поля. Козаки служили з місця проживання (Чернігів, Черкаси) навесні, працюючи в командах під керівництвом начальника і пішов падати в пустелю, де вони були полювання, рибальство, випасання великої рогатої худоби і коней, видобуток солі, і багато іншого. З початку шістнадцятого століття. фокус залишав Запорожці особливо сподобалася Дніпровському районі українське козацтво річкових порогах. Самара Fr. Хортиця і Great Meadows, Дніпровська нижче цього порога. Козаки, кажучи: «Січ — мати, великий луг — батько.» Нарешті uhodnytstvo перетворилася в постійну колонізації Дикого поля. У деяких місцях, в результаті чого зимівники укріплені міста — «боїв» (барикадні катанки).

Поступово козаки сформували усвідомлення необхідності об’єднання зусиль зі створення єдиного центру міцно взяти під свій контроль країни дізналися. Таким чином, він повинен був бути Запорізької Січі, але коли це сталося, невідомо [30 164].
Згідно Bielskis «Польська хроніка» в 30-й до 40-х років XVI століття. У січні було далі. Томаківка. Перший з них достовірно відомо існування в січні 1553 — 1557 рублів .. На Малий Хортиця був заснований Дмитром Вишневецьким (Байда) шляхетського роду магната князя, був державним службовцем, але pokozachyvsya. Загальний відомий ZaporizhzhyaSich 8: Hortitskaya (1553-1557), Tomakivs’ka (1560 ті 1593) Базавлук (1593-1638), Mykytynska (1638-1652), Чортомлик (1652-1709), Кам’янського та Oleshkivska (1709-1734 років. ), Нова (Pidpilnenska) (1734-1775). П’ять з цих Січі знаходиться в Дніпропетровській області [16, 22].

Що являє структуру Запорізької Січі? Січень був фортецею, в якій — вулиця простір для Ради, церкви, стовп покарання і навколо — багато — сарай, будинки для людей похилого віку, офісу, арсенал, різні майстерні та багато іншого. Всі козаки, які належали до Січі, були віднесені до хати, на чолі з отаманом куріння. Традиційно, табір був 38 котеджів. Основу Січі були представлені загальні принципи демократії. Усі позиції в таборі були обрані протягом одного року, обраний на Різдво в козацькому військовій раді, який належав до вищої влади в таборі. Верховний виконавча влада в таборі був отаманом, з яким обирається військовослужбовців, суддів, магістратів, капітан, і які були уряд табір належав до вождів і куріння. Вибрали інших посадових осіб, які служили у військових офіцерів допоміжних функцій: Довбиш, piddovbysha (бити барабани війни, виконання судових рішень, платити податки, збір мит на торгівлю); Пушкар, pidpushkarya, Гармаш (відповідальний за артилерією, під наглядом військової в’язниці); tovmach (перекладач, служба військової розвідки); kantarzhiya (захисні мір і ваг, загальні для трейдерів по всьому табору); Сафар (плата колекціонерів (праворуч) з купцями для переходу Дніпра) bulavnychoho, bunchukove, корнет (однонаправленного) pirnachnoho; Чауш (посли); pidosavuliya, pidpysariya, посадові особи та інші.
Він був також оригінальним і palankova офіцери. Похідні фінансові інструменти полковник (Сердюк), капітан, офіцер. Полк складався з 500 козацьких полків об’єднані в військове командування, 10 козаків були 1 візи. Palankova сержант представляв полковник, капітан, офіцери і їх помічники: Корнет, pidosavulom, pidpysarem [16, 24].

У січні він був столицею. Під її керівництвом була набагато пустельній місцевості. Країна козацьке військо ділиться на адміністративні одиниці — Паланка. Спочатку це було 5, то було восьме місце щорічно торгує (залишити) була розділена між підставкою. Кількість козак був постійним в різний час коливалася від 3 до 5 від 15 до 20 тисяч. Більшість козаків жили українське козацтво в «OFF» — ферм, зимівники передмістя. Серед козаків вони були не рівні, були багаті і чернь. Всі зібралися в Раді, виборних посадових осіб. Січень був добре розвинена система прикордонних застав (50 козаків) Система попередження про наближення вогню противника з пожежними сповіщувачами (зображення). Козацькі війська охороняли Суходольная і водні шляхи, що транспортуються по річці. Січні мали зв’язки з іноземними Криму, Росії, донських козаків, Австрії, Молдови, Польщі, Туреччини, Венеції та інших. Січень був також символом влади — Регалії, булаву, кінський хвіст, пан