МІФИ ПРО КОЗАЦЬКУ ШАШКУ

1. Шашкою незручно фехтувати.

казак с шашкой1.1. Ні про яке фехтуванні в бою легкої кавалерії мова не йде.
Шашками рубаються, а не фехтують. Недосвідченого рубають з першого удару, а більш досвідченому першим ударом підрубують руку (що тримає зброю), а другим ударом добивають.
Козаки, як правило, удари не парирують (ніякого «дзинь-дзинь»), а ухиляються від ударів. Для цього служить джигітування. Козак в сідлі володіє величезною свободою переміщення, навіть від вогнепалу він спокійно ховається за круп або холку коня. Одночасно з ухилом від удару, зазвичай, наноситься удар у відповідь по руці супротивника.
Шашкою в бою, як правило, не наносяться колючі удари. При уколі на повному скаку лезо застряє в ребрах противника, вершника розгортає і він на цю секунду стає легкою здобиччю інших супротивників. Розробники стройової шашки зразка 1881 року зменшили її кривизну, погіршивши тим рубаючі якості, в надії поліпшити колючі. Практика показала помилковість цього підходу. Так, стройова шашка Кубанського війська зразка 1904 року повернулася до кривизни шашки зразка 1838 року. Ця ж кривизна була визнана оптимальною в статті Олександра Грека «Ідеальна Козацька Шашка».
Обертаючи шашку, козак навколо себе в бою створює безпечний простір, а отже і можливість атакувати стинаючим ударом по несподіваній для противника траєкторії. Проти піхоти — взагалі ніякого фехтування.
1.2. Козаки ніколи не використовують зброю для дуелей між собою. Це основна відмінність козаків від західноєвропейських шевальє. Це категорично заборонено мораллю і переможець автоматично стає братовбивцею в очах громади. Тільки боротьба і кулачний бій. Якщо взагалі, то в запалі такого бою допустимо вирвати штахетник або кинути камінь — не більше. Тому виймати шашку з піхов, а тим більше заточувати її в мирний час вважається поганим тоном й поганою прикметою.

2. Шашка — примітивна і бюджетна зброя.

Почнемо з того, що кожен козак купував коня, збрую, форму та все холодне озброєння самостійно. Бойовий кінь ніколи не використовувався як тягова сила — тільки верхом. У мирний час конем займалися неповнолітні сини козака — для них це була гра, яка переростала в майстерність джигітування. У порівнянні з вартістю придбання та утримання бойового коня вартість шаблі або шашки не грала бюджетної ролі. «Видавали» казенні шашки тільки бійцям Червоної армії. Козацька шашка була введена як обов’язкове озброєння регулярних козацьких військ під час кавказької війни за підсумками декількох поразок козаків від горян. Легка, коротка шашка виявилася ефективнішою довших і важких шабель — козаки просто не встигали замахнутися. До цього донці, як і запорожці, рубалися шаблями т.зв. іранського (читай сарматського) типу.

3. У гусар були шаблі — більш ефективні, ніж шашка.

У порівнянні з шаблею шашка має наступні переваги:
1. У зв’язку з повною відмовою від фехтування, прибрана гарда, шашка перестала чіплятися за складки одягу, ії стало зручніше «крутити». Правда у запорожців і шляхти гарда і так була символічна. З цієї ж причини. А вже хто-хто, а польський король міг собі дозволити складніший прилад.
2. Шашка носиться гострою стороною вгору, а шабля вниз. У європейській шаблі піхви сталеві, у шашки дерев’яні, оббиті шкірою. Тому після марш-кидка козаки вступають в бій з гострими клинками, а європейці — з тупими.
3. Завдяки особливому способу носіння шашки можна одним рухом її вихопити з піхов і завдати раптового удару. Згадайте ковбоїв — хто перший вихопив кольт, той і живий.
4. Геометрія клинка шашки в поперечному перерізі така, що вона не застряє в плоті, на відміну від європейських шабель. Тут з шашкою зрівняється тільки катана.
5. У зв’язку з повною відмовою від фехтування, центр ваги шашки зміщений далі до вістря, що значно збільшує силу удару при меншій загальній масі клинка.
6. Козацька шашка легше і, отже, швидша. Це дає не тільки перевагу по випередженню, але і по енергії удару. Кінетична енергія, як відомо з фізики, пропорційна квадрату швидкості і тільки першого ступеня маси.

4. Козаки з шашками воювати не вміють.

Уявіть собі кавалерійський бій. Лави зближуються, на повному скаку козак вихоплює рушницю і прицільно стріляє на скаку. Від відповідного залпу він повністю ховається за круп коня. Потім вихоплює 4-хметрову піку і завдає їй (ні, не один колючий) кілька січних ударів (французька кавалерія таке бачила в перший раз) по наближаючомуся ворогові, потім вихоплює шашку …

Такому абсолютно неможливо навчити рекрута за 2-3 роки — тільки з дитинства. Тому легка кавалерія була завжди або дворянська (гусари, шляхта) або станово-кастова (мамлюки, козаки). З рекрутів набирали, наприклад, драгунів. Це аналог сучасної мотопіхоти. Коней вони використовували як засіб пересування, а воювали тільки в пішому строю — мобільна піхота для затикання дірок на полі бою.

Легка кавалерія призначена для розвідки боєм, авангардів, ар’єргардів, несподіваних флангових ударів в битвах, рейдів по тилах ворога, бойової охорони обозів, переслідування і добивання розбитого противника і т.п. Але не для лобових атак. Якось один придворний «полководець» в розпал битви вирішив заткнути козаками дірку у фронті, яку зробила важка панцирна кавалерія противника і кинув козаків на неї в лобову. Козаки спробували шашками по збруї — марно. Але не на довго забарилися — легко ухиляючись від повільних «лицарів» порубали тим коней та виграли битву.

1453893084_koz2