КОЗАЧКА — ОСОБЛИВИЙ ТИП ЖІНКИ

козачкаЕкстремальні умови прикордонного життя виховали не тільки характер воїна-козака, а й абсолютно особливий тип жінки — козачки. Коли ми говоримо, що козаки вели власні господарства на величезних просторах Дніпра, Дону, Кубані, Терека, треба пам’ятати, що в значній мірі це було зроблено жіночими руками.

Чоловіки постійно були в походах або на кордонах, а вдома залишалися старі, діти та козачки. Вони і обробляли поля, городи, баштани, виноградники, і ходили за худобою, і доглядали за пишними садами. Вони збирали врожай, пекли хліб, робили заготівлі на зиму, куховарили, обшивали всю сім’ю, ростили дітей, ткали, в’язали, вміли й хвороби лікувати, і хату підправити. Козачка була не тільки невтомною трудівницею, а й гарним організатором. Номінально керував великим сімейним колективом старий дід, але далеко не всі козаки доживали до сивин. Дід міг бути також вже й недієздатним або інвалідом. Тоді роботу по господарству організовували бабки, матері і дружини козаків. Розподіляли домашніх, наймали працівників та керували ними. Козачки вміли і торгувати для того щоб частину продукції перетворити на гроші та придбати необхідне. Подібної ініціативи і самостійності жінки тогочасної Європи навіть й уявити не могли.

Але козачки вміли не тільки господарювати. Під час нападу ворогів вони знімали зі стіни чоловікову шаблю й рушницю та билися на смерть, захищаючи дітей або даючи їм можливість втекти. Вісімсот козачок брали участь в обороні Азова в 1641 році. А скільки в XVI-XVIII століттях зустрічається згадок про напади степовиків на запорізькі, донські, терські, кубанські, волзькі, уральські, сибірські містечка? Якщо чоловіки були вдома, козачки переховували дітей і худобу, виступали «допоміжною силою», заряджали рушниці, допомагали ремонтувати укріплення, гасили вогонь, перев’язували поранених. А коли головний захисник сім’ї відсутній або вже впав, сама козачка ставала захисницею. Ринки Криму і Тамані були переповнені російськими й українськими бранки, але з козацьких містечок та зимівників хижаки гнали тільки дітей і зовсім юних дівчат. Козачки в полон не здавалися і боролися до кінця.

Був випадок, коли у 1770-1771 роках на Кавказ були переведені 517 сімей з Волзького Війська, які заснували п’ять станиць, по сто сімей на кожну. Сутички тут йшли постійно, а до того ж почалася війна з турками, які підбивали горців до масованих нападів. У червні 1774 року дев’ятитисячне військо татар і чеченців обрушилося на станицю Наурську. Станиця навіть ще не була до кінця добудованою, а з оборонних споруд тільки насипаний земляний вал з декількома гарматами. Усі стройові козаки пішли в похід. Розвідка у горян працювала добре і вони розраховували на легку здобич. Та за зброю взялися козачки! Півтори-дві сотні жінок зі старими і малолітніми дітьми зустріли ворога. Гатили з рушниць, рубали й кололи лізучих на вали нападників, перетягували з місця на місце важкі гармати, зустрічаючи атаки картеччю. Облога тривала два дні, і ворог, залишивши сотні трупів, пішов ні з чим. На честь цієї перемоги 10-11 червня у станиці Наурській відзначається «бабине свято».

54570508_51899447_jdycvatov1Як правило, козачка користувалася такою повагою і шаною, що в додаткових  «чоловічих» правах не мала жодної потреби. І навпаки, козак чи навіть станичний отаман не мав права втручатися в жіночі справи. Козачка не брала участі в колах, не мала голосу на сходах, її інтереси представляли батько, чоловік, брат. Але самотня жінка могла вибрати собі будь-якого заступника з числа станичників. А вдова або сирота перебувала під особистим захистом отамана і ради людей похилого віку, а якщо цього було недостатньо, могла і сама звернутися до сходу. Розмовляючи з жінкою на колі або сході, козак зобов’язаний був встати, а якщо вона літніх років — зняти шапку. Окремою категорією виступала Запорізька Січ, де під страхом смертної кари заборонялося приводити жінок. Та на зимівниках, козачки були такими ж повноправними господарками.

На станичних святах козачка, нехай і заміжня, могла танцювати з будь-яким козаком. З будь-яким могла чесати язика на вулиці, невинно пококетувати. Якимись зайвими комплексами в сфері взаємин статей козачки не страждали, ніяких «секретів» для них ця сфера не приховувала. У багатьох місцевостях і в баню ходили цілими сім’ями. На Забайкаллі лазня взагалі часто будувалася одна на станицю, спільне миття чоловіків та жінок вважалося справою цілком природньою. Але це, знову ж таки, зовсім не було ознакою чогось більшого. Одна справа — знати, а інша — розуміти, що допустимо, а що ні. Ступінь того, що може собі дозволити козачка залежала від її сімейного стану. Вільність в спілкуванні з чоловіками, відвертість розмов, жартів, допустимий флірт були різними для дівчат, заміжніх, вдів. Але і для козака було ганьбою переступити дозволене. І щоб не помилитися існувала система «впізнання» по жіночим кільцям. Срібне на лівій руці — дівчина на виданні, на правій — вже засватана. Кільце з бірюзою — наречений служить. Золоте на правій руці — заміжня. На лівій — розлучена або вдова.

lrcmxhk5efyВтім, при загальній високій моральності козачки допускалися деяких відхиленнь. Так, якщо вдова строго «стримувала себе», це цінувалося. Але і в тих випадках, якщо вона, особливо бездітна, привітала чоловіків, це суспільною мораллю не засуджувалося. І коли в станиці жили одна-дві «веселих вдовиці», на таке дивилися крізь пальці (приклади можна також знайти у Толстого). О. Пушкін записав розмову козаків, які поверталися з кавказької служби — стало відомо, що у одного з них дружина погулювала і обговорювалося як краще вчинити: провчити її або пробачити? Козаки прийшли до висновку: краще пробачити. І часто пробачали, навіть «навіяних вітром дітей» своїми визнавали — тут вже мова йшла про збереження честі сім’ї, благополуччя та господарства.

Наостанок слід зазначити, що козачками ставали не тільки від народження. Коли козак одружувався на селянці, відбитої бранки, захопленої черкесці чи туркені, вона автоматично набувала статус повноправної козачки. Люди, як правило, ставилися до такої жінки доброзичливо, якщо вона сама не вела себе зухвало. Їй пробачали незнання звичаїв або нехарактерні для козачки вчинки. Жіноча громада негласно брала її під своє заступництво і вчила «вживатися» в своє середовище.

 

.