24 липня – день пам’яті святої рівноапостольної княгині Ольги

24 липня за новим стилем (11 липня за старим стилем) православні християни святкують пам’ять святої рівноапостольної великої княгині Ольги (у хрещенні Олени). 

Велика княгиня вступила на престол Давньоруської держави після того, як загинув її чоловік – великий князь Київський Ігор Рюрикович. Правила вона сімнадцять років – з 945 по 962 роки.

У Ольги був син – великий князь Святослав Ігорович.

Походження великої княгині Ольги

Княгиня Ольга жила в X столітті. Її походження – предмет багаторічних суперечок, які не вщухають досі. За одними джерелами, це була чужоземка, дочка скандинавів, які прийшли на Русь і взяли під контроль більшість слов’янських племен. За іншою – Ольга була слов’янкою, що отримала своє ім’я на честь Київського князя Олега. Треті джерела взагалі говорять про болгарське походження княгині, що теж можливо. Адже в той час серед слов’янських країн саме Болгарія була найсильнішою державою, і мати в дружин жінку з болгарського роду було справою престижу.

Не менша загадка – історія знайомства Ольги і Ігоря. Офіційна версія передає розповідь про те, як у псковських землях простолюдинка Ольга була паромщицею. 10-річну дівчинку і помітив гарячий хлопець Ігор під час переправи, але на приставання княжича Ольга відповіла відмовою – «краще втоплюся, але честі не віддам». Важко сказати, чи запам’ятала цю зустріч дівчина, а ось княжич – запам’ятав, і коли через кілька років йому прийшов час одружуватися, то сватів він заслав саме до юної паромщиці. Запала вона йому в душу – і все тут! Правда, літописи визнають, що Ігор не був вірним чоловіком, але дружину свою Ольгу все одно любив і поважав за мудрість і вольовий характер.

Правління великої княгині Ольги до прийняття Християнства

Саме при княжому дворі сформувалася Ольгина жорстокість, розважливість, холодність. Інакше і бути не могло, адже, навіть будучи дружиною великого князя, вона постійно ризикувала стати жертвою інтриг. І Ольга пристосовувалася – як могла і як уміла. Особливо сильно на її характер подіяла трагічна загибель Ігоря від рук племені древлян, яких князь обкладав непомірною даниною. З убивцями свого чоловіка вона розправилася холоднокровно, перебивши древлянську знать і знищивши багато простих людей. Після цього ніхто вже не посмів підняти на Ольгу руку, і вона через малолітство сина Святослава стала одноосібною правителькою Новгородських, Псковських і Київських земель.

Втім, навіть коли Святослав виріс, влада практично залишалася в її руках, оскільки пристрастю сина була війна, а державою керувала його мати. Ольга провела потужну адміністративну реформу, виробила схему оподаткування, почала активну кам’яне будівництво, колишнє доти на Русі справою нечуваним. І все-таки в народній пам’яті княгиня залишилася не жорсткою правителькою, а саме християнкою – першою серед Рюриковичів.

Велика княгиня Ольга увійшла в історію як одна з творців державності. Вона об’їжджала землі, подавляла бунти дрібних помісних князів, централізувала державне управління за допомогою системи «погостів». Погости – фінансово-адміністративні та судові центри – були міцною опорою князівської влади в віддалених від Києва землях.

Після прийняття святого Хрещення Ольга звеліла будувати по погостах храми. Уже при святому Володимирі погост і храм сприймалися як єдине ціле. Зараз «погост» означає «цвинтар», але це більш пізнє значення слова.

Завдяки великій княгині значно зросла оборонна міць Русі. При ній навколо міст виростали міцні стіни; до часу її правління історики відносять встановлення перших державних кордонів Русі – на заході, з Польщею.

Київ часів великої княгині був центром тяжіння для іноземних купців; ріс за рахунок кам’яних будівель, часом дуже майстерних, як, наприклад, міський палац Ольги. Його фундамент і залишки стін археологи знайшли в 70-тих роках XX століття.

Хрещення великої княгині Ольги

Хрещення в Царграді. Мініатюра з Радзивілівського літопису

Велика княгиня Ольга стала першим правителем Київської Русі, який прийняв християнську віру. Цікаво, що після її хрещення князівська дружина і весь народ залишалися язичниками. Навіть син майбутньої святий, великий князь Київський Святослав Ігорович, не був християнином.

У світській історіографії утвердилася думка, що Хрещення було для Ольги політичним кроком, який дозволив їй зайняти вигідне положення серед візантійської еліти. Але уважний аналіз житія і літописних згадок показує, що це не зовсім так. Ми достеменно не знаємо, де і коли хрестилася руська правителька, але джерела кажуть, що її положення у візантійському суспільстві після прийняття Хрещення було не таким вже й високим, і воно явно не відповідало амбіціям цієї сильної жінки. І тут мимоволі розумієш, що Ольгою рухала не політика, а віра. Бабка Володимира Великого була однією з тих, хто на собі випробував силу преобразуючої Божої благодаті. Незважаючи на бурхливе життя і величезну владу, яка була зосереджена в її руках, ця жінка рано стала замислюватися над сенсом життя, і цей пошук привів її до вирішення прийняти християнство.

Як розповідає «Повість минулих літ», Ольга хрестилася в 957 році в столиці Візантії – Константинополі. Вона відправилася туди, доручивши Київ синові Святославу, який на той час підріс і міг управляти державою. У Царгороді імператор Костянтин VII Багрянородний і патріарх Константинопольський Феофілакт хрестили княгиню особисто: «І було названо їй в хрещенні ім’я Олена, як і древньої цариці-матері імператора Костянтина I». Патріарх звернувся зі словом настанови до Ольги словами: «Благословенна ти між жонами руськими, бо залишила темряву і полюбила Світло. Благословлять тебе руські люди у всіх прийдешніх поколіннях, від онуків і правнуків до найвіддаленіших нащадків твоїх».

Існують і інші версії, хто, коли і за яких політичних обставин хрестив велику княгиню Ольгу. Одне відомо точно – сталося це в столиці Візантії. До Києва правителька повернулася вже християнкою.

Смерть, шанування і прославлення великої княгині Ольги

Після святого Хрещення Ольга прожила трохи більше десяти років. Вона померла в 969 році і була похована за християнським обрядом. Онук великої княгині – святий рівноапостольний Володимир, хреститель землі Руської, переніс її мощі в знамениту Десятинну церкву Успіння Пресвятої Богородиці, перший кам’яний храм Давньоруської держави.

Тоді ж, в період правління святого рівноапостольного князя Володимира, Ольгу стали почитати як святу. День пам’яті святої Ольги (в хрещенні Олени) відзначали 11 липня (24 липня по новому стилю).

У 1547 році велику княгиню зарахували до лику рівноапостольних святих.

Іконографія святої рівноапостольної великої княгині Ольги

Іконографія великої княгині Ольги – традиційна для всіх рівноапостольних святих. Рівноапостольні – ті святі, які служили Господеві, просвічуючи людей світлом Христовим. Наприклад (якщо мова йде про святих князів і царів), звертали в християнство громадян країни, в якій царювали. Ці святі уподібнюються апостолам – за поширення Євангелія. Це і свята Марія Магдалина; і імператор Костянтин і його мати цариця Олена; і князь Володимир, який хрестив Русь; і свята Ніна, просвітителька Грузії; і велика княгиня Ольга.

Рівноапостольну Ольгу традиційно зображають на іконах стоячи. У правій руці у неї – хрест, символ проповіді Христової, яку вели всі рівноапостольні святі. У лівій руці – символічне зображення храму.

Ще один традиційний образ святої Ольги – разом з рівноапостольним князем Володимиром.

Дерело: УПЦ