ПАМ’ЯТІ КОЗАКА-ЗАПОРОЖЦЯ

21 лютого 2017 року козаки Херсонської паланки СКУ-ВЗ, медичні працівники, представники громадськості урочисто відкрили пам’ятну дошку на будівлі Горностаївської центральної районної лікарні, в якій 35 років свого життя працював Олексій Іванович Баранов.

16711916_1317909211598525_7561429731226519010_n

Виповнився рік, як пішов з життя Почесний отаман Херсонської обласної об’єднаної козацької паланки Спілки козаків України «Військо Запорозьке», засновник та перший отаман Горностаївського куреня козацький полковник Баранов Олексій Іванович.

DSC00881Отаман народився 13 січня 1955 року в селі Нова Маячка Цюрупинського району. Після закінчення Кримського медичного інституту розпочав трудову діяльність з 01 серпня 1979 року в Горностаївській центральній районній лікарні хірургом.

Олексій Іванович – лікар від Бога, був грамотним, компетентним професіоналом своєї справи. Все своє трудове життя Олексій Іванович присвятив лікарській справі. Важко знайти таку людину (не тільки в Горностаївському районі, а й усій Херсонській області), яка б не чула про його лікарську майстерність. Він врятував не одне життя. Проявляючи небайдужість до людей, в часи радості і горя завжди залишався поруч, чим заслужив повагу від односельців. Вже будучи тяжко хворим, навіть тоді нікому не відмовляв у лікарській допомозі. До нього стояли черги хворих, і він всім надавав допомогу: чесно і по-Божому ніс свій хрест, боровся за життя як тільки міг.

Олексій Іванович виховав трьох дітей, був люблячим батьком і дідусем, гарним сином, чоловіком і господарем, був добрим, щирим товаришем. Олексія Івановича Баранова обирали депутатом районної ради чотири скликання.

Однією з найважливіших справ в житті Олексія Івановича стало заснування та розвиток козацької справи на теренах Горностаївщини. Адже саме він разом з однодумцями створив Горностаївський курінь Херсонської паланки СКУ-«ВЗ» та був обраний отаманом. В його жилах текла справжня козацька кров, нащадків козацького роду.

Олексій Іванович займався патріотичним вихованням нашої молоді. Він любив людей, мав велике добре серце, був простим у спілкуванні. Залишався завжди веселим, працелюбивим, доброзичливим, щирим, життєрадісним.

Важко знайти слова втіхи, коли відходить у небуття патріот своєї Країни, отаман, досвідченний наставник, громадський лідер, справжній чоловік.

Говорять, що життя кожної людини є неповторним. І тому, коли воно зникає, з неба спадає зірочка. Із смертю Олексія Івановича зникло ціле сузір’я — сузір’я гарного чоловіка, і просто хорошої людини. Скільки б часу не минуло, всі хто знав Олексія Івановича Баранова будуть пам’ятати його. Доки живе пам’ять, доти жива й душа людини. Душа житиме вічно!

Світла пам’ять.

16640610_1317904574932322_3222480559586942943_n

Прес-служба СКУ-«ВЗ»